Статті про облаштування саду
Оптимізм з петлею на шиї

Російські банки збільшили в січні кредитування нефінансових організацій на 1,5%, повідомив перший заступник голови ЦБ Геннадій Мелікьян.


Він також уточнив, що ця оцінка не включає в себе дані по Ощадбанку, зате враховує перерахунок валютних кредитів у рублі за фіксованим курсом на 1 січня. За номіналом?? з урахуванням ослаблення рубля і відповідної корекції залишків валютної заборгованості?? кредити зросли на 8,2% проти грудневого приросту в 1,2%, правда, що включає Ощадбанк.


Трохи раніше проходила інформація, що десять найбільших банків (теж без Ощадбанку, із сукупними активами 37,4% від усього банківського сектора) збільшили в січні кредитування підприємств на 10,7%. Роздрібні кредити тим часом виросли менше?? тільки на 2,5%. Виходячи з часткою валютних кредитів у банківській заборгованості підприємств і населення (це відповідно 28,6% і 11,9%) і зростання курсу долара за січень, без курсової переоцінки кредити підприємствам і населенню по десятці могли вирости на 4,6% і 0,05%.


Оцінки ЦБ виявилися трохи більш песимістичними?? як за номіналом, так і після курсової переоцінки?? мабуть, у більш дрібних банках за межами першої десятки і кредитна активність нижче, і частка валютних кредитів побільше. Є підстави вважати, що обсяги банківського кредитування в січні в першому наближенні стабілізувалися або навіть трохи зросли після абсолютно гнітючих показників попередніх місяців, коли спостерігалося цілком пересічне у світовій практиці явище?? Жорстка зупинка після попереднього кредитного буму.


По суті, удар об стінку стався ще в серпні, коли в умовах розпочатого вже тоді зростання курсу долара обсяг знову виданих кредитів підприємствам скоротився вдвічі, а з вересня того ж секвестр осягнув кредит населенню. З жовтня йшло досить жорстке стиск, рівному якому не було навіть в постдефолтний період 1999 року (щоправда, тоді і стискатися було особливо нічому?? Банки до дефолту мало займалися кредитуванням, воліючи йому спочатку гри з валютою, а після введення валютного коридору?? З ДКО).


Одна з ключових причин кредитного стиснення?? поряд із звуженням ресурсної бази (а це і зовнішні позики, і депозити)?? це девальваційні очікування. Можливо, саме деяке їх загасання послужило спусковим гачком січневого перелому.


Звернемо увагу на один культивований банківським співтовариством міф, що банки нібито купували валюту виключно для вирівнювання активів та зобов'язань за складом валют, оскільки йшов процес конвертації депозитів. В дійсності валютні зобов'язання банків перед населенням зросли з початку кризи і до початку 2009 року на 20 млрд. доларів, перед підприємствами і того менше?? на 11. Так що з 80 млрд. доларів, придбаних банками в минулому кварталі понад потребу в обслуговуванні виплат по зовнішній заборгованості, більше половини призначалося для власних потреб. Валютна позиція банків і без того була збалансована до початку кризи.


За результатами ж атаки на рубль вона стала надмірна. Простіше кажучи, банки не гірше інших секторів нажилися на процесі плавної девальвації. Залишається тільки сподіватися, що ця легка прибуток допоможе їм без великих втрат пройти кризу, поганих боргів і пережити очікувані дефолти великих і дрібних позичальників, якщо до них дійде справа.


Тепер про наслідки кредитного стискання. Сьогодні багато хто, а особливо ті, кому оптимістами бути належить за посадою, висловлюють надії на поновлення зростання економіки вже з III, а то й з II кварталу цього року. Однак тут є принаймні один серйозний обмежувач, і це саме кредит. Видатна динаміка ВВП в 2006-2007 роках була до певної міри наслідком швидкого зростання інвестицій (відповідно 18,8% і 21,1% до попередніх років).


Та й у минулому році валове нагромадження все ще виросло пристойно?? на 13.3%, щоправда, в основному вже просто за рахунок більш або менш стабільної підтримки набраних до початку року високих обертів, та швидкого зростання запасів у другій (кризової) половині року (запаси виросли за підсумками року на 33.1%). Зростання інвестицій тісно корелювали з кредитом. Що й не дивно?? за результатами обстеження Росстату, 45-46% організацій залучали для фінансування інвестицій кредитні та позикові кошти. Та й сама основа основ нашого зростання в останні роки?? зростаючі споживчі витрати?? теж все сильніше зав'язувалася на кредитування.


Уявити собі, що чимось можна замістити приріст внутрішнього кредиту на 15-20 млрд. доларів на місяць (а таке зростання ми бачили з початку 2007 і по липень 2008 року) досить складно. Не кажучи вже про те, що у відношенні закордонних позик банків і нефінансових організацій приземлення стало ще більш жорстким. На зміну зовнішнім кредитуванню нефінансових підприємств, в кращі часи (а до них треба віднести період з IV кварталу 2006 року по III квартал 2008 року) в середньому додають до загального розширенню кредиту до 20 млрд. доларів в квартал, прийшло стиснення, причому набагато більш сильне , ніж у внутрішньому кредиті.


Рефінансувати за кордоном в останньому кварталі минулого року нефінансовим підприємствам вдалося тільки приблизно три чверті платежів за позиками (банки не рефінансували зі своєї закордонної заборгованості нічого). На небудь швидке виправлення ситуації з залученням зовнішніх позик в найближчі пару років розраховувати навряд чи варто.


Поки що в кредитуванні з відходом короткострокових девальваційних очікувань різкого переходу в плюс не відбулося (січневих попередніх показників ще мало для впевненої ідентифікації зламу тенденції), і сподіватися на те, що він знову різко стане плюсом через те, що рубль деякий час не буде слабшати нижче 41 по кошику, немає підстав. З очевидних міркувань?? неясна ситуація з кредитоспроможністю позичальників, ну або, навпаки, занадто ясна, як в будівництві, і для подолання цієї кризи довіри потрібен тривалий період. У самих банків назрівають проблеми з поганими активами, до того ж рецидиви девальваційних очікувань цілком можливі. І все це, схоже, ніяк не буде стимулювати кредитування.


У будь-якому випадку ясно, що період дешевого капіталу (негативних реальних ставок), який завжди і скрізь не тільки призводить до розгону міхурів, але і переорієнтує економіку на прискорене зростання інвестицій, закінчився. Доступність капіталу знизилася всерйоз і надовго, а це вимагає досить тривалих (або швидких, але хворобливих) процесів адаптації відносних цін, зокрема ціни праці, і структури витрат.