Статті про облаштування саду
Друга хвиля не накриє

І все одно буде потрібно кілька місяців, щоб кредитування стало розширюватися


Чому проблема поганих боргів зараз викликає такий інтерес? Зважаючи на світовий, так і по нашому власному досвіду попередньої кризи, момент істини, коли погіршення якості кредитних портфелів банків перехоплює головну роль у справі негативного впливу на стан економіки, зазвичай буває трохи відсунуть від точки входу в кризу. Скажімо, в нашому кризі 1998 року пік, коли досягли максимуму прострочення по кредитах юридичним особам (тоді це було понад 13%), припав вже на березень 1999-го. У Казахстані лаг з моменту початку банківської кризи до початку бурхливого зростання прострочення навесні минулого року теж склав півроку. Правда, рівень проблемних кредитів там продовжував зростати з невеликими зупинками і далі.


Що стосується нас, то, за останніми даними на 1 квітня (будемо вже, незважаючи на смішну дату, вважати їх достовірними), приріст прострочених платежів по кредитах організаціям помітно пригальмовує. У березні це було вже лише 11% проти 23% в середньому в січні?? лютому. Там, правда, в справу втрутилася девальвація, що підвищила вагу прострочень у валюті, але і з виключенням цього фактора в останніх цифрах добре проглядається гальмування. Так що ж, датуємо гостру фазу кризи завершенням девальвації, тобто січнем, і, виходячи з шестимісячного лага, чекаємо другої хвилі в серпні? Чи все-таки не чекаємо? Подивимося на цифри.


Бувало й гірше


Дані про прострочену заборгованість в українському банківському секторі все ще виглядають не занадто серйозними на тлі досвіду інших країн, де для поправки справ було потрібно значне державне втручання. За даними ЦБ, сукупний обсяг простроченої заборгованості в банківській системі на початок квітня становив 3,7% від кредитного портфеля, місяцем раніше це було 3,3%.


Для порівняння: під час кризи 1997 року в Японії і Кореї максимальна вага поганих боргів становив 35% від усіх позик. Для двох інших епізодів, що входять за однією з класифікацій у велику п'ятірку післявоєнних банківських криз у розвинених країнах,?? в Норвегії (1987 рік; єдиний, до речі, епізод, коли оперативна реакція влади не дала фінансовій кризі перейти в економічний спад) і в Швеції (1991 рік), що послідували, як і у нас, слідом за бумом на ринку нерухомості, а в Норвегії ще й в результаті падіння цін на нафту, відповідні цифри склали відповідно 16 і 13%. І, мабуть, вони показують той рівень поганих боргів, коли потрібно невідкладне державне втручання, і воно, судячи з фіскальної вартості порятунку, а також глибині і тривалості рецесії, виявляється максимально ефективним.


Наші цифри виглядають скромніше. Навіть якщо припустити, що склалися в двох перших кризових кварталах тенденції наростання частки прострочених кредитів збережуться до кінця року, то до цього часу вона буде трохи менше 7% прострочення для підприємств, трохи більше 7%?? для населення.


Чи виправдана така екстраполяція? Сказати складно. Ясно, що в період кредитного буму, коли кредит розширювався темпом 40-60% річних, це розширення маскувало зростання неповернень, оскільки прострочення ставилася до всього обсягу кредитів. Після того як починаючи з жовтня темпи розширення кредиту різко, практично до нуля, стиснулися, пішов свого зростання автоматичний зростання частки прострочених кредитів, адже наростання прострочення за виданими раніше кредитами тепер вже ставилося до їх загальної?? припинила рости?? сумі. Середньозважений строк кредиту підприємствам становить, за нашими підрахунками, в середньому близько двох років, і, стало бути, наростання прострочення, швидше за все, буде йти приблизно нинішнім темпом, навіть без якогось суттєвого погіршення у фінансовому становищі позичальників.


Так що ж, виходить, прострочення?? надумана проблема, перестраховка? Не зовсім так. Оцінюючи тяжкість стану наших банків, треба взяти до уваги принаймні три речі. По-перше, прострочена заборгованість по російській системі звітності вважається не так, як скрізь у світі. У нас це тільки сума простроченого боргу, а за міжнародними стандартами в обсяг простроченої заборгованості потрапляє все тіло кредиту, по якому допущено прострочення платежу. І в принципі це правильніше?? адже з великою ймовірністю прострочення по цьому кредиту продовжить наростати.


Якщо виходити знову-таки з досвіду Казахстану, де вже є докладна статистика про структуру поганих боргів, то вони співвідносяться з величиною прострочення в середньому як 4:1. Це виводить нас на новий рівень?? порядку 12-13%?? не платежів, а кредитів, за якими можуть бути прострочення. Але навіть це суттєво менше японсько-корейського або індонезійського рівня 1997 року.


Якщо ж виходити з резервів, створених під погані позички (а вони-то якраз повинні створюватися в обсязі до 100% тіла простроченого кредиту), а це близько 7% всіх позик, то виходить, що прострочена заборгованість, розрахований за міжнародними стандартами, сьогодні в два рази вище, ніж відображено в даних ЦБ. Тут варто ще врахувати, що створення резервів негативно позначається на прибутку та капіталі, а значить, у банків є стимули занижувати реальні розміри простроченої заборгованості і створювати менше резервів, ніж потрібно. У всякому разі, за оцінками Альфа-банкаі МДМ-банку, що застосовують методику, наближену до міжнародних правил, прострочена заборгованість уже перевищує 10%.


По-друге, з нового року сталося певне ослаблення критеріїв віднесення боргів до поганих. Ймовірно, з благих мотивів, щоб уповільнити кредитне стиснення, ЦБ послабив норми регулювання банківської системи, тим самим давши банкам можливість безболісно пролонгувати проблемні позики. До 1 січня 2009 року кредит виглядав підозріло, якщо по ньому допускалася прострочення платежів більш ніж на п'ять днів для юридичних осіб або 30 днів для громадян, а при простроченні, що перевищує відповідно 30 і 60 днів, кредити вважалися поганими.


При цьому реструктуризація кредитів не покращувала їх якість?? під такою реструктурований кредит все одно потрібне створення резерву з прибутку. З 1 січня всі терміни виросли на 30 днів. Щоб стати поганими, кредитами, виданими підприємствам, потрібно вже два місяці прострочення, кредитами населенню?? три місяці. Рефінансування або реструктуризація кредитів тепер не погіршує їх якості. Це начебто і непогано, оскільки дає банкам певний простір для роботи з простроченими кредитами, однак ризики для банківської системи в цілому при цьому ростуть.


Нарешті, варто відзначити, що прострочки досить нерівномірно розподілена по системі. Дві третини її зосереджено в першій двадцятці банків. По окремих видах кредитів концентрація неплатежів ще вище: наприклад, по іпотеці в валюті в першій п'ятірці великих банків прострочення становить третину обсягу виданих кредитів. При цьому рівень достатності капіталу, щоправда, суттєво підвищився після того, як банки заробили на плавної девальвації, у найбільших банків якраз найменший.


Тим не менш, підсумовуючи все вищесказане, ми отримуємо поточну заборгованість в діапазоні 7-12%. І це цілком терпимо, якщо не випускати банківський сектор з уваги. Але начебто ніхто й не випускає. Дозволимо собі припустити, що більшість банків, які зможуть отримати субординовані кредити від ВЕБу під умову, що ці кредити підуть на підтримку реального сектора пріоритетних галузей, істотно снізять рівень небезпечних кредитів в простроченою на сьогоднішній момент заборгованості. Це з одного боку. З іншого ж?? це якраз і є найбільші банки, щодо яких статистика свідчить, що у них невеликий рівень достатності капіталу.


Фінансовий стан позичальників


На сьогодні оцінки фінансового стану підприємств дуже різняться залежно від сектора. Спираючись на аналіз, проведений Михайлом Матовніковим (Інтерфакс-АФІ), можна зробити наступні висновки.


Максимальний ризик сконцентрований в будівництві та операціях з нерухомістю, це приблизно 12% всіх кредитів. Падіння цін на нерухомість вже досягло 30% від свого вересневого максимуму, і саме таку частку?? близько 30% власного фінансування?? припускали кредити цьому сектору. Тому майже всі ці кредити зажадають тієї чи іншої форми реструктуризації, і багато об'єктів, ймовірно, будуть якийсь час залишатися недобудованими, що істотно знижує оцінку таких активів.


Другий за глибиною спаду і в той же час досить закредитовані сектор?? оброблювальні промислові виробництва (близько 10% кредитів)?? поки що сконцентрували найбільш істотні збитки (179 млрд., за даними за січень?? лютий). Тут найвищий ризик багаторазової реструктуризації кредитів, особливо в інвестиційному машинобудуванні та промисловості будівельних матеріалів. Ризики кредитів оброблювальним галузям підвищує і девальвація (тут зосереджено 20% всіх валютних кредитів). Кілька скрашує ситуацію те, що ці виробництва опинилися у фокусі державних заходів підтримки виробництва.


Кредити металургії і нафтогазовому сектору (8%) оцінюються як порівняно помірні за ризиками, незважаючи на значне падіння цін на продукцію цих галузей. Головними кредиторами виступають іноземні банки; судячи за результатами першого кварталу, значну частку іноземних зобов'язань вдається реструктурувати.


У торговельній роздробі, на яку припадає максимальна частка?? до 18% кредитів,?? багато кредитів бралося під будівництво нових магазинів. Падіння цін викличе переділ ринку, швидше за все, серйозних втрат у банків не буде. Серйозні ризики в оптовій торгівлі металом та будматеріалами у компаній з великою оборотним капіталом. Проте ці втрати, мабуть, вже матеріалізувалися і надалі навряд чи будуть наростати.


У секторі фінансів (12% кредитів) ймовірність виникнення нових ризиків оцінюється як помірна, оскільки найбільші ризики, пов'язані з фондовим ринком, вже реалізувалися. Втрати здебільшого ліквідовувалися в режимі margin call, частина банків може мати реструктуровані кредити, але, як вважається, в 2009 році нових ризиків тут вже не буде.


Близько 10% кредитів припадає на інфраструктурні, в масі своїй монопольні галузі: транспорт, зв'язок, електроенергетика?? прибутковість яких регулюється тарифами, встановлюваними державою, а ліквідність підживлює постійний грошовий потік від населення. Ці галузі хоча і стикаються зі спадом попиту, але цей спад все ж обмежений у порівнянні з тим, що відчувають будівництво та інвестиційне машинобудування та зав'язані на них постачальники. Головний ризик тут?? можливі неплатежі споживачів.


Що стосується 24% кредиту, що припадають на роздрібне кредитування, то головний ризик тут може бути пов'язаний з іпотекою (трохи більше 6% кредиту). Основні проблеми?? девальвація (кредити у валюті?? 11%, але для житлових кредитів в окремих регіонах, зокрема в Москві, істотно більше) і падіння цін на нерухомість. Вплив програм підтримки іпотеки все ще незрозуміло. Ризики решти кредитів населенню в цілому невеликі (включаючи кредитні картки, оскільки більша їх частина пов'язана в Росії із зарплатними проектами).


Таким чином, в цілому до зони ризику можна віднести в першу чергу будівництво та операції з нерухомістю, частина обробних виробництв та іпотеку. Сумарно їх частка в кредиті може бути оцінена в 28%. Але яка частина цих кредитів в підсумку може бути класифікована як погані? В обробці гостра фаза спаду, схоже, залишилася позаду, правда, ознаки підйому теж не надто надійні. Все, що пов'язано з нерухомістю,?? під великим питанням. Через брак кращого для оцінки потенційної платоспроможності можна скористатися і непрямими даними.


Опитування ІЕПП показують, що сьогодні близько 40% промислових позичальників вважають свої фінансові можливості недостатніми для обслуговування кредитів, а в будівництві даний показник доходить до 75%. З урахуванням цих ваг виходить, що частка поганих кредитів у зазначених секторах сумарно може скласти близько 15% від усього обсягу кредиту. Мабуть, не настільки критично, щоб можна було говорити про другу хвилю кризи, але в той же час цілком достатньо, щоб підсилити загальне кредитне стиснення, якщо ця проблема не приверне до себе більш пильну увагу влади.


Погані позики і кредитне стиснення


Зазвичай одним з найбільш серйозних наслідків наростання поганих позик стає перетворення обтяжених ними банків в зомбі, які не здійснюють якої діяльності через втрати капіталу і збитків. При появі в портфелі поганого кредиту банк, як уже згадувалося, повинен створювати резерв на його погашення зі свого прибутку в розмірі до 100% тіла кредиту. У якійсь мірі цей процес іде. У лютому сальдований збиток банківської системи Росії склав 1,3 млрд. рублів, у березні?? ще 7,8 мільярда. Причому цей збиток практично цілком пояснюється створеними резервами під погані і середні кредити (а також збитками від переоцінки подешевшала валюти). Це видно на прикладі Ощадбанку, збиток якого в березні склав 4,8 млрд. рублів. Цей збиток цілком пояснюється створеними резервами в розмірі 23,2 млрд. рублів і переоцінкою валюти на 2,8 млрд. рублів.)


Судячи з останніх даних (на жаль, тільки за березень) кредитний кранч розвивається, причому у всіляких ракурсах: стискуються рублевий кредит і валютний, підприємствам і населенню. Тим часом в останні місяці, здавалося б, виникли передумови для перелому в ситуації, що склалася. Не стало такої явної причини кредитного стиснення, як девальваційні очікування та ризики.


При цьому з боку засобів банків обмежень немає?? вони достатні і навіть, мабуть, при нинішньому сузівшемся попиті на кредит, надлишкові. Доказом може служити той факт, що за березень?? квітень банки скоротили обсяг набраних раніше беззаставних кредитів ЦБ більш ніж на третину. З одного боку, зрозуміло, що, залучені за ставкою 16% і вище, вони годилися лише для купівлі валюти і ні для чого більше використані бути не могли. Але і централізовані кредити за нинішніми, більш гуманним ставками особливо гарячим попитом не користуються.


Частково проблема була (та й залишається) в слідах плавної девальвації, які все ще несе на собі ситуація в кредитному секторі. У банків був перекіс у бік валютних пасивів (і зараз ще зберігається), переводити їх в рублеві кредити все ж надто ризиковано, і цей ризик відбивається підвищеною ставкою (валютні кредити позичальники, крім експортерів, намагаються не брати). З іншого боку, ставки, як здається, все ще опираються на ціни, за якими залучалися рублеві депозити взимку (12-15%), інерція може скласти місяців шість?? дев'ять.


Однак у міру того, як всі ці сліди будуть йти в минуле, стан кредиту, мабуть, все більше буде визначатися, з одного боку, перевантаженістю балансів банків поганими позиками. А з іншого?? тим, що позичальники з реального сектора не в змозі обслуговувати кредити і за ставками, в яких відображені витрати на компенсацію втрат по поганих кредитах. І можливо, цей кредитний ступор зажадає якихось нових дій. Зокрема, розвантаження балансів банків від поганих позик.